*** Ти приніс мені троянди, Знаючи, що я любила їх. І ніжно так їх огорнувши, Притиснула до рук своїх. Вони, як рідні, вп’ялись в моє серце, Прокинули у венах мертву кров, І щось хотіло вирватись на волю… Та сліз моїх ти не побачиш знов. А ти сидів навприсядки коло могили, Висмикував бур’ян між тими Малими квітами, що посадив на іменини, І згадував часи, що пролітали як години. Та ти живи, не треба сумувати, І день за днем себе картати, Що ти не зміг урятувати, І сам не в силах так вмирати… 8.08.06 *** Коротка пауза… І ці слова, Вона почула Того дня. Земля з-під ніг кудись пішла, І по щоці лилась сльоза. На небі темрява настала, Та сльози небо не пускало. Вона завмерла, Та стоїть, А вітер травами Шумить. Але навіщо тобі маска, Почувши це, скажи будь-ласка, Невже ти цього не чекала, Чи, може, ролі не дограла. Запам’ятай собі одне, У кожного життя своє, Ти не залишишся сама, У тобі буде вічно «я»! 18.08.06 *** Тихий шепіт сказав, Що з’явилось життя, Білим світлом засяяв, Й спалахнув в небеса. Щось змінилось… На небі з’явилась зоря, Тісніше не стало… Земля стала пуста? Та ні, був ще один шепіт, Він просто поглянув Й зник зубів скрегіт, Тихенько полинувши з цього життя… 08,2006 *** Скоро чекай мене як тінь, як відблиск на своїй дорозі, і я тоді з’явлюсь, як сонце на твоїй долоні. 09.09.06 *** Хвилини спливають так скоро, І життя ховається за горизонт, На небі світять яскраво зорі, І настає темна ніч знов. Нічна королева надихає нам сни, Від яких часто спати не можемо ми. А за вікном світять яскраво зорі, І з нас насміхаються хмарки кольорові. Частково з тобою ми в різних місцях, Та серця високо в обіймах сидять, Ховаються разом від наших думок, З насолодою дивляться на світло казок, Але ранок… світає… й на небі зоря, Залишилась самотня вона і сумна, Хтось напевно прокинуся з приємного сну, Й поділить з тобою свою новизну! 17.09.06 *** За вікном учора було літо, Сьогодні – вже заплакана зима… На тілі учорашній поцілунок, Сьогодні – вже тече сльоза…. Нерівномірний розподіл думок… Нестача часу на бажання… Постійний супровід “але”, І слова на початку “не”. Сірий спогад усього життя… Під ногами стоптана трава… Без надії на нове життя Затихають і самі слова… 29.10.06 *** Оповитий туманом вечір, Приховує у собі чиюсь втечу. Звільняє від наслідків наші серця І просто лине собі до кінця. Манлива безмежність тягне у даль, Холодну і темну... та наче кришталь. Схованку лісу, чи просто кварталу... В якій охоронцями є легкі хмари. За обрієм видна постать сумна Що тримає в руках келих вина... Над водою, закривши свої оченята Питає: чим завинила вона перед братом? 13.12.2006 ... Бажання подиху легкого Було у нього у душі, Він легко ставився до всього, Немов не в цьому світі жив. Його підносило бажання, Легке любові покарання, У вись здіймався погляд дивний І затамовував усіх. Він дивно жив у загадковім світі, І пошепки шукав себе, У темнім лісі, на краю безодні Знайшов історію свою. Він лиш подумав – і здійснилось Бажання праведне його… Нічого вже не може вдіять, Бо є написане воно давно. От так у темряві нічній, Він жив у пеклі чарівнім, Усе шукаючи себе, І світ далекий, і усе… 15.03.05 АнерІ * * * ... Ти сидиш десь так далеко, П’єш улюблене вино, Дивишся крізь пальці легко На майбутнє! А чи є воно? У пустій кімнаті, сонячне проміння, І ледь чути твоє вуркотіння, Як ти хочеш долі, чи лиш волі, Сам не знаючи, сидиш в неволі. Думаєш, чи навіть знаєш, Що ти все в руках тримаєш, А чи так же є насправді? Сам ти цього не пізнаєш… 19.07.06 АнерІ * * * Пуста кімната… В ній пусті слова. Самотній тато… Сидить біля розбитого вікна. Навколо осінь… А в душі завжди весна. Заснула темінь… В кутку. За хатою війна. Душа пуста… А в очах повно суму. Чому слова… Спинились і не скажуть думу. І сльози заблукали по дорозі… На обличчя падає туман. А місяць ніби на сторожі… Не дасть вести його в обман. Навіщо й хто постійно бреше, Псує комусь вже зламане життя. Невже комусь від цього легше, І у душі не чує каяття… 8.06.06 АнерІ https://www.BIBLOS.org.ua/
Будь-яке відтворення тексту(-ів) твору(-ів) без згоди автора та "BIBLOS-Самвидав" не допустиме.