Самвидав "BIBLOS"


***
Ти приніс мені троянди,
Знаючи, що я любила їх.
І ніжно так їх огорнувши,
Притиснула до рук своїх.
        Вони, як рідні, вп’ялись в моє серце,
        Прокинули у венах мертву кров,
        І щось хотіло вирватись на волю…
        Та сліз моїх ти не побачиш знов.
А ти сидів навприсядки коло могили,
Висмикував бур’ян між тими
Малими квітами, що посадив на іменини,
І згадував часи, що пролітали як години.
        Та ти живи, не треба сумувати,
        І день за днем себе картати,
        Що ти не зміг урятувати,
        І сам не в силах так вмирати…
8.08.06
***
Коротка пауза…
І ці слова,
Вона почула
Того дня.
        Земля з-під ніг кудись пішла,
        І по щоці лилась сльоза.
        На небі темрява настала,
        Та сльози небо не пускало.
Вона завмерла,
Та стоїть,
А вітер травами
Шумить.
        Але навіщо тобі маска,
        Почувши це, скажи будь-ласка,
        Невже ти цього не чекала,
        Чи, може, ролі не дограла.
Запам’ятай собі одне,
У кожного життя своє,
Ти не залишишся сама,
У тобі буде вічно «я»!
18.08.06
***
Тихий шепіт сказав,
Що з’явилось життя,
Білим світлом засяяв,
Й спалахнув в небеса.
        Щось змінилось…
        На небі з’явилась зоря,
        Тісніше не стало…
        Земля стала пуста?
Та ні, був ще один шепіт,
Він просто поглянув
Й зник зубів скрегіт,
Тихенько полинувши з цього життя…
08,2006
***
Скоро чекай мене як тінь,
як відблиск на своїй дорозі,
і я тоді з’явлюсь,
як сонце на твоїй долоні.
09.09.06
***
Хвилини спливають так скоро,
І життя ховається за горизонт,
На небі світять яскраво зорі,
І настає темна ніч знов.
        Нічна королева надихає нам сни,
        Від яких часто спати не можемо ми.
        А за вікном світять яскраво зорі,
        І з нас насміхаються хмарки кольорові.
Частково з тобою ми в різних місцях,
Та серця високо в обіймах сидять,
Ховаються разом від наших думок,
З насолодою дивляться на світло казок,
        Але ранок… світає… й на небі зоря,
        Залишилась самотня вона і сумна,
        Хтось напевно прокинуся з приємного сну,
        Й поділить з тобою свою новизну!
17.09.06
***
За вікном учора було літо,
Сьогодні – вже заплакана зима…
На тілі учорашній поцілунок,
Сьогодні – вже тече сльоза….
        Нерівномірний розподіл думок…
        Нестача часу на бажання…
        Постійний супровід “але”,
        І слова на початку “не”.
Сірий спогад усього життя…
Під ногами стоптана трава…
Без надії на нове життя
Затихають і самі слова…
29.10.06
***
Оповитий туманом вечір,
Приховує у собі чиюсь втечу.
Звільняє від наслідків наші серця
І просто лине собі до кінця.
Манлива безмежність тягне у даль,
Холодну і темну... та наче кришталь.
Схованку лісу, чи просто кварталу...
В якій охоронцями є легкі хмари.
За обрієм видна постать сумна
Що тримає в руках келих вина...
Над водою, закривши свої оченята
Питає: чим завинила вона перед братом?
13.12.2006

...

Бажання подиху легкого
Було у нього у душі,
Він легко ставився до всього,
Немов не в цьому світі жив.
        Його підносило бажання,
        Легке любові покарання,
        У вись здіймався погляд дивний
        І затамовував усіх.
Він дивно жив у загадковім світі,
І пошепки шукав себе,
У темнім лісі, на краю безодні
Знайшов історію свою.
        Він лиш подумав – і здійснилось
        Бажання праведне його…
        Нічого вже не може вдіять,
        Бо є написане воно давно.
От так у темряві нічній,
Він жив у пеклі чарівнім,
Усе шукаючи себе,
І світ далекий, і усе…

15.03.05		 АнерІ

 * * *

...

Ти сидиш десь так далеко,
П’єш улюблене вино,
Дивишся крізь пальці легко
На майбутнє! А чи є воно?
        У пустій кімнаті, сонячне проміння,
        І ледь чути твоє вуркотіння,
        Як ти хочеш долі, чи лиш волі,
Сам не знаючи, сидиш в неволі.
Думаєш, чи навіть знаєш,
Що ти все в руках тримаєш,
А чи так же є насправді?
Сам ти цього не пізнаєш…

19.07.06		 АнерІ

 * * *

Пуста кімната…
В ній пусті слова.
Самотній тато…
Сидить біля розбитого вікна.
        Навколо осінь…
        А в душі завжди весна.
        Заснула темінь…
        В кутку. За хатою війна.
Душа пуста…
А в очах повно суму.
Чому слова…
Спинились і не скажуть думу.
        І сльози заблукали по дорозі…
        На обличчя падає туман.
        А місяць ніби на сторожі…
        Не дасть вести його в обман.
Навіщо й хто постійно бреше,
Псує комусь вже зламане життя.
Невже комусь від цього легше,
І у душі не чує каяття…

8.06.06		 АнерІ





https://www.BIBLOS.org.ua/

Будь-яке відтворення тексту(-ів) твору(-ів) без згоди автора та "BIBLOS-Самвидав" не допустиме.




Каталог    Спеціальне    Пошук    покласти книгу     ЧаПи (FAQ)    Приватні угоди та © ®     Новини   
Самвидав    ФОРУМ    Контакти    Про бібліотеку    Головна сторінка    Цікаві лінки    Навігація   

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
TopUA: Безкоштовний хостинг з cPanel